Система протидії домашньому насильству: національний та міжнародний вимір

Анотація

У статті розглянуто проблему домашнього насильства як одну з найбільш складних і суспільно небезпечних форм порушення прав людини, що поєднує в собі як кримінально-правові, так і соціальні, психологічні та культурні аспекти. Визначено, що особливість цього явища полягають у його високому рівні латентності, адже значна частина випадків насильства залишається поза офіційною статистикою через страх постраждалих осіб, економічну залежність від кривдника, недовіру до правоохоронних органів, а також суспільні стереотипи щодо «приватності» сімейних відносин. Домашнє насильство проявляється у фізичній, психологічній, сексуальній та економічній формах, кожна з яких завдає тривалої шкоди фізичному й психічному здоров’ю потерпілих осіб. Особливо небезпечним є системний характер такого насильства, що супроводжується контролем, залякуванням та ізоляцією жертви, поступово позбавляючи її можливості самостійно захищати свої права та інтереси. Внаслідок цього домашнє насильство нерідко стає чинником вторинної віктимізації та призводить до повторюваності кримінально протиправної поведінки. Психоемоційне виснаження населення, травматичний досвід війни, вимушене переміщення, втрата роботи та житла, а також загальна нестабільність соціально-економічних умов сприяють зростанню рівня конфліктності в сім’ях і підвищенню ризику вчинення насильницьких дій. Війна посилює вже наявні дисбаланси влади в сімейних відносинах і створює додаткові бар’єри для своєчасного виявлення та припинення домашнього насильства. Серйозною проблемою залишається недостатня ефективність механізмів раннього реагування та захисту постраждалих осіб. Незважаючи на наявність спеціального законодавства та криміналізацію домашнього насильства, на практиці потерпілі часто стикаються з формальним підходом з боку уповноважених органів, складністю доведення систематичності насильства, а також обмеженим доступом до соціальних і психологічних послуг, особливо в сільській місцевості або на територіях, наближених до зони бойових дій. Окремої уваги потребує проблема домашнього насильства щодо вразливих категорій осіб – дітей, людей похилого віку та осіб з інвалідністю.