Основні напрямки реформування міграційно-деліктної відповідальності (адміністративно-правовий аналіз пропозицій до законодавства)

Автор(и)

  • Голобородько Денис Дніпровський державний університет внутрішніх справ image/svg+xml Автор

DOI:

https://doi.org/10.32752/2786-5185-2021-1-2-89-98

Ключові слова:

іноземець, правопорушення, особа без громадянства, міграція, документи на право перебування

Анотація

Стаття присвячена аналізу проєкту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції» від 20.11.2020 № 4411, дослідженню важливого питання реформування адміністративно-деліктних норм у сфері міграції, вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері. Міграція є одним з найважливіших чинників руху вперед, освоєння нових територій, міжкультурного обміну, популяризації туризму, розвитку транспорту (особливо авіасполучення), комунікації представників різних країн. Але окрім позитивних моментів, міграційного переміщення можуть бути пов’язані із порушенням мігрантами окремих норм і правил, що призводять до виникнення такого явища як нелегальна міграція. Дотримання правопорядку у сфері міграційних процесів є одним з головних завдань правоохоронної системи, що привертає до себе основну увагу законотворця. Саме удосконаленню матеріальних та процесуальних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), окресленню основних напрямків реформування правоохоронного підходу та розмежування компетенцій основаних суб’єктів застосування норм у цій сфері й присвячено вказаний законопроєкт. У статті наголошено, що законопроєкт не позбавлений певних конструктивних недоліків побудови диспозиції окремих запропонованих норм Кодексу. Деякі положення законопроєкту (ч. 2 ст. 203 КУпАП в редакції проєкту) містять дискримінаційний підхід, встановлення різного за своєю суворістю, покарання за одне і те ж саме діяння, залежно від наявного громадянства особи-порушника. Зроблено висновок, що запропонована редакція ст. 203, у випадку працевлаштування без відповідного дозволу, покладає на іноземця відповідальність за протиправну бездіяльність, яку допустив роботодавець, а не сам іноземець. З’ясовано, що потребує подальшого узгодження норма щодо обов’язку особи повідомляти про випадки втрати або викрадення документів на право проживання в Україні у триденний термін. Наголошено, що потребує додаткового обговорення пропозиція авторів законопроекту щодо наділення працівників Державної прикордонної служби України правом складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 173-3 КУпАП (виготовлення та пропаганда георгіївської (гвардійської) стрічки) та пропозиція щодо розгляду таких справ судами (ст. 221 КУпАП), а так само правом проводити адміністративне затримання осіб, що підозрюються у вчені такого правопорушення.

Посилання

Голобородько Д.В. (2015). Міграційні делікти: сучасний погляд на проблему практичного застосування відповідальності. Журнал східноєвропейського права. № 13. С. 54–61.

Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопору шення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції: Проєкт зако ну України від 20.11.2020 № 4411. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=70497

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17

Про занятість населення: Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17

Завантаження

Опубліковано

2021-09-29

Номер

Розділ

Статті

Як цитувати

Голобородько, Д. (2021). Основні напрямки реформування міграційно-деліктної відповідальності (адміністративно-правовий аналіз пропозицій до законодавства). Migration & Law, 1(2), 89-98. https://doi.org/10.32752/2786-5185-2021-1-2-89-98