Політико-правові норми та чинники повернення вимушених мігрантів

Анотація

Стаття присвячена огляду політико-правових норм та принципів, що вироблені міжна родним співтовариством і спрямовані на забезпечення найбільш бажаного з можливих тривалих рішень проблеми біженців, а саме, добровільного, безпечного та сталого по вернення на батьківщину. Розглянуті чинники повернення вимушених мігрантів, серед яких їхні індивідуальні характеристики (вік, стать, склад сім’ї, освіта, індивідуальний досвід), структурні чинники, тобто безпекова та соціально-економічна ситуація в країні походження і ситуація, в якій біженці перебувають в країні притулку, а також політичні чинники, тобто політика країн перебування та походження, міжнародних гуманітарних організацій. Здійснено аналіз досвіду репатріаційних потоків, політики окремих країн та міжнародних організацій, яким доводилося розв’язувати проблеми повернення біженців. Зроблено висновок про доцільність його врахування у формуванні прогнозу повернення українських біженців війни на Батьківщину та розробленні політичних рішень, які цьому сприятимуть, що становить не лише науковий, а й практичний інтерес. Цей досвід свідчить, зокрема, що програми повернення мають бути вбудовані в загаль ну стратегію відбудови та розвитку країни після замирення конфлікту, передбачати не лише допомогу у здійсненні переїзду, а й суттєву підтримку реінтеграції поверненців на батьківщині. З нього випливає також, що ефективні рішення із сприяння репатрі ації можуть бути віднайдені лише за умови тісної співпраці між країнами походження та перебування біженців і за сприяння міжнародних гуманітарних організацій. Такі програми мають бути інституційно та ресурсно забезпеченими, розроблятися на основі вивірених статистичних та наукових даних, бути регіонально орієнтованими, врахо вувати інтереси як поверненців, так і місцевого населення, яке нікуди не виїжджало. Важливо усвідомити, що повернення не одноразовий акт, а тривалий процес. Стратегії мігрантів можуть передбачати не лише повернення додому чи залишення за кордоном, а й комбінацію цих опцій, яка характеризується такими поняттями як тимчасове, цикліч не, відкладене, неповне повернення. У зв’язку з цим заходи із заохочення повернення мають бути адресовані не лише власне поверненцям, а й біженцям, які на даний момент все ще залишаються за кордоном, передбачати захист їхніх прав та інтересів, розвиток зв’язків з ними в інтересах їхнього евентуального повернення на батьківщину.