Теоретичні та практичні засади визначення індексу людності сільських територій на основі інноваційних підходів

Автор(и)

  • Чопенко Валерій Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» image/svg+xml Автор

DOI:

https://doi.org/10.32752/2786-5185-2025-5-2-71-86

Ключові слова:

індекс людності, сільська теориторія, сталий розвиток, сільське населення, сільська поселенська мережа, сільський соціум

Анотація

Статтю присвячено висвітленню теоретико-методичних засад та практичних способів визначення індексу людності сільських територій. Зазначено, що сталий соціально-економічний розвиток країни значною мірою визначається можливістю сталого розвитку її сільських територій. Останній же не може повноцінно відбуватися без належної розбудови сільського соціуму. Водночас недостатня вивченість та невирішеність на теоретичному, методичному та прикладному рівнях проблеми комплексної оцінки розвитку сільських територій України за демографічною складовою потребує розробки та використання нових методичних рішень, здатних забезпечити отримання більш повної, точної та об’єктивної, порівняно з нині існуючими підходами, соціально-демографічної характеристики розвитку людності сільських територій. Для розв’язання цього питання запропоновано інноваційну методику розрахунку інтегрального індексу людності сільських територій. Параметрами, що входять до нього, обрано загальновизнані та доступні в офіційних інформаційних джерелах статистичних даних демографічні показники, що безпосередньо та найбільш суттєво впливають на формування людності сільських територій: чисельність наявного сільського населення, загальний коефіцієнт народжуваності сільського населення, загальний коефіцієнт смертності сільського населення, загальний коефіцієнт прибуття сільського населення та загальний коефіцієнт вибуття сільського населення. Визначення та аналіз чинників, що є складовими індексу людності сільських територій, дає змогу надати досить чітку, повну й порівнянну у часі оцінку нинішнього стану, наявних тенденцій та перспектив соціально-демографічного розвитку людності сільських територій. Така інформація може слугувати дієвим інструментом для розробки ефективної соціально-економічної політики, спрямованої на стабілізацію та подальше нарощування й збагачення людського потенціалу сільських територій, що буде особливо важливим для повоєнного відновлення України з урахуванням її євроінтеграційних прагнень.

Посилання

Булавка О. Г. (2012). Соціальні проблеми розвитку сільських територій. Соціально-економічні засади розвитку сільських територій (економіка, підприємництво і менеджмент): монографія / за ред. М. Й. Маліка. Київ: ННЦ «ІАЕ». С. 502–543.

Гадзала Я. М. (ред.) (2019). Наукові основи і стратегічні пріоритети сталого розвитку сільських територій України. К.: ННЦ «ІАЕ». 40 с

Гуторова О. О., Гуторов О. І. (2017). Особливості, проблеми та напрями удосконалення управління сільськими територіями. Вісник ХНАУ. Серія «Економічні науки». № 3. С. 27–37.

Демченко К. О. (2022). Демографічна та соціальна безпека України як взаємопов’язані елементи національної безпеки. Економіка та суспільство. Вип. 46. С. 81–86. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-46-12

Доценко А. І. (2010). Сільське розселення в Україні: динаміка та структура. Київ: Фенікс, 2010. 288 с.

Залізко В. Д., Мартиненков В. І. (2016). Методика оцінювання економічної безпеки сільських територій України. Економіка України. № 1. С. 19–34.

Заяць Т. А. (2017). Розвиток сільських поселень України в умовах децентралізації: можливості та ризики. Демографія та соціальна економіка. № 3 (31). С. 48–60. URL: https://doi.org/10.15407/dse2017.03.048

Копилюк О. І., Тимчишин Ю. В., Музичка О. М. (2020). Теоретико-прикладні аспекти оцінювання рівня демографічної безпеки регіонів. Бізнес Інформ. № 6. С. 93–100. URL: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-6-93-100

Лупенко Ю. О., Гуторов А. О. (2021). Методичні рекомендації з оцінювання рівня інклюзивного розвитку сільського соціуму та сільських територій. Київ: ННЦ «ІАЕ». 28 с.

Павлов О. І. (2014). Методологія визначення стратегічних пріоритетів розвитку сільських територій. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Вип. 3 (107). С. 370–378.

Патика Н. І., Булавка О. Г. (2021). Стратегічні орієнтири та пріоритетні напрями сталого розвитку сільських громад і територій в Україні в умовах децентралізації влади. Економіка АПК. № 8. С. 91–102. URL: https://doi.org/10.32317/2221-1055.202108091

Рябоконь В. П. (2015). Проблеми формування соціально-економічних умов розвитку українського села. Економіка АПК. № 9. С. 68–74.

Сава А. П. (2017). Європейський досвід розвитку сільських територій: вивчення можливостей для України. Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму. № 2. С. 83–85.

Сегіда К. Ю. (2019). Методичні підходи до визначення рівня демографічної безпеки. Проблеми безперервної географічної освіти і картографії. Вип. 30. С. 94–101. URL: https://doi.org/10.26565/2075-1893-2019-30-10

Славкова О. П. (2010). Розвиток сільських територій: теорія, методологія, практика: монографія. Суми: Сум. нац. аграр. ун-т. 330 с.

Стегней М. І. (2014). Сталий розвиток сільських територій в умовах децентралізації: від теорії до практики: монографія. Миколаїв: ФОП Швець В. Д. 484 с.

Хвесик М. А., Хвесик Ю. М. (2013). Сталий розвиток територій як основа стратегії розвитку аграрного сектора. Економіка АПК. № 1. С. 66–76.

Цвігун І. А. (2013). Демографічна безпека України та напрями її регулювання. Камянець-Подільський: Видавець Зволейко Д. Г. 400 с.

Завантаження

Опубліковано

2025-04-28

Номер

Розділ

Статті

Як цитувати

Чопенко, В. (2025). Теоретичні та практичні засади визначення індексу людності сільських територій на основі інноваційних підходів. Migration & Law, 5(2), 71-86. https://doi.org/10.32752/2786-5185-2025-5-2-71-86