Гармонізація кримінально-правових положень законодавства України з Протоколом ООН про вогнепальну зброю та Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності

Анотація

Україна – держава, в якій не існує закону для регламентації виготовлення, придбання вогнепальної зброї та володіння нею; також немає центрального державного реєстру вогнепальної зброї, яка знаходиться на руках в цивільного населення. Це ускладнює навіть розмежування законного і незаконного обігу вогнепальної зброї і заважає реалізовувати заходи з контролю та блокування незаконних потоків зброї. Усі питання, пов’язані з обігом цивільної зброї, вирішуються законами України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» та «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» щодо вдосконалення порядку отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю» виключно підзаконними нормативними актами МВС та інших міністерств і відомств. Наразі спеціального закону, який регламентував би обіг зброї в Україні, немає. В умовах відсутності належного законодавчого врегулювання правоохоронні органи виконують ключову функцію у сфері протидії незаконному обігу зброї, здійснюючи виявлення, документування та розслідування відповідних кримінальних правопорушень, а також організовуючи превентивні заходи з метою запобігання їх вчиненню. Їх діяльність спрямована на виявлення джерел незаконного надходження зброї, перекриття каналів її збуту, вилучення зразків, які незаконно зберігаються, та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Ефективність цієї роботи значною мірою залежить від наявності єдиного правового підґрунтя, яке б забезпечувало узгодженість дій усіх органів, залучених до процесу контролю за обігом зброї. Аналіз відповідності правових визначень, наведених у міжнародних документах, тим, що містяться у національному законодавстві України, свідчить про необхідність їх системного узгодження з положеннями Протоколу ООН про вогнепальну зброю. Це стосується й термінології, яка використовується у проєктах законів України. На сьогодні в Україні відсутня національна стратегія контролю та скорочення стрілецької і легкої зброї, а також боєприпасів, так само як і відповідний координаційний орган. Чинне законодавство не визначає чіткого переліку даних про вогнепальну зброю, її складові частини, компоненти та боєприпаси, які підлягають обліку, і не містить вимоги щодо включення до записів порядкового номера найважливішого компонента на рамі або приймачі кожного зразка вогнепальної зброї.