Тимчасовий захист: виникнення, еволюція, сутність

Анотація

Статтю присвячено інституту тимчасового захисту, як виняткового засобу надання допомоги вимушеним мігрантам в умовах їх раптового масового прибуття. Він зародився як відповідь на екстраординарні ситуації, проте з часом розвинувся до загальноприйнятої норми, що внесена як до національного законодавства багатьох держав, так і до міжнародно-правових документів, зокрема, спільного міграційного права Європейського Cоюзу. Об’єктивні обставини прибуття біженців з районів бойових дій призвели до розроблення та закріплення процедур тимчасового захисту в законодавстві України. В статті розглянуто причини та обставини виникнення тимчасового захисту в контексті загальної гуманізації міжнародного права та удосконалення механізмів захисту прав людини, а також приклади практичного його застосування. Зроблено висновок про те, що, по-перше, тимчасовий захист є прагматичним шляхом розв’язання проблем, викликаних прибуттям з-за кордону великої кількості втікачів від різного роду катаклізмів та надання невідкладної допомоги їх жертвам. По-друге, як екстраординарний захід він може успішно застосовуватися навіть тоді, коли спроможність системи надання притулку обмежена, або вона взагалі відсутня. По-третє, тимчасовість захисту є доволі відносною і великою мірою залежить від ситуації, що склалася в країні походження біженців, а також політики країни-реципієнта щодо вимушених мігрантів, яким надано цей статус. Враховуючи, що внаслідок повномасштабної російсько-української війни близько 5 млн громадян України є наразі користувачами тимчасового захисту в країнах Європи, особливості правового статусу, в якому вони перебувають, мають враховуватися при розробленні політико-правових рішень щодо повернення біженців на Батьківщину, у співпраці з цього питання з країнами їхнього перебування. Подальші дослідження правових норм щодо тимчасового захисту та практичного їх втілення залишаються актуальними з огляду на їх значення для мільйонів вимушених мігрантів з України, а також у зв’язку з необхідністю удосконалення законодавства про притулок відповідно до європейських стандартів як складової європейської інтеграції країни.