Тривалість шлюбу як умова отримання дозволів на імміграцію в Україні: логіка боротьби з шахрайством, винятки в умовах війни та принцип пропорційності згідно із статтею 8 ЄКПЛ

Анотація

У статті здійснено комплексне доктринальне та порівняльно-правове дослідження п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001, яке обумовлює право іноземного подружжя громадянина України на дозвіл на імміграцію поза квотою за наявності шлюбу понад два роки. Проаналізовано законодавчу логіку та антифіктивне обґрунтування цієї норми, а також вісім обставин, за яких факт шлюбу не визнається підставою для надання дозволу, кодифікованих ст. 4-1, запровадженою Законом № 3180-IX від 29.06.2023, що набрав чинності 20.10.2023. Центральним науковим результатом є виявлення внутрішньої законодавчої колізії правила двох років: Законом № 3897-IX від 20.08.2024 запроваджено принципово нове виключення, а саме надання дозволу подружжю загиблих громадян України, які були військовослужбовцями Збройних Сил, Служби безпеки, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, Держспецтрансслужби, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів України, незалежно від тривалості шлюбу, за умови звернення у період воєнного стану або протягом шести місяців після його припинення. Законом № 4502-IX від 18.06.2025 виключення поширено на подружжя загиблих іноземців та осіб без громадянства, які служили у ЗСУ за контрактом або надавали бойову допомогу українським підрозділам у районах ведення бойових дій. Здійснено порівняльний аналіз із Директивою Ради ЄС 2003/86/ЄС та законодавством Німеччини, Польщі й Франції. Встановлено, що серед досліджуваних правопорядків Україна є єдиною, яка прив'язує право подружжя на дозвіл до тривалості шлюбу, тоді як Директива ЄС і зазначені держави-члени застосовують строк законного перебування спонсора як підставу строку очікування. Зроблено висновок про невідповідність регулювання вимогам пропорційності за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і запропоновано чотири цільові законодавчі зміни для усунення виявлених структурних дефектів.